Як працює цибулева маршрутизація на Abacus Market

Onion routing — це транспортний рівень, який працює між вашим пристроєм і сторінкою входу на Abacus. Замість прямого з’єднання ваш трафік загортається в кілька шарів шифрування й проходить через незалежні вузли. Жоден окремий вузол не знає одночасно, звідки надійшов запит і що він містить, — саме такий розподіл знань захищає ваше місцеперебування й особу ще до того, як з’явиться будь-який інтерфейс маркету.

Одне з’єднання — три окремі завдання

Кожен візит до Abacus можна уявити як три послідовні кроки: побудова маршруту, запечатування запиту в шари та його передача від вузла до вузла. Кожне завдання важливе зі своєї причини, і кожне має чітке обмеження.

1. Побудова маршрутуваш клієнт обирає кілька вузлів і виставляє їх у фіксованому порядку для цього кола
2. Обгортання шарамиоригінальний запит шифрується окремо для кожного вузла — починаючи з останнього й закінчуючи першим
3. Поетапне просуваннякожен вузол знімає один шар, дізнається лише адресу наступного вузла й передає решту далі

Маршрут обирає не маркет. Його будує ваш локальний onion-клієнт ще до того, як буде надіслано перший байт трафіку входу. Тобто пункт призначення ніколи не бачить вашу реальну мережеву адресу; він бачить лише останній вузол у колі.

Корисна аналогія — запечатаний конверт усередині іншого запечатаного конверта, повторений кілька разів. Кожен вузол розриває зовнішній конверт, дізнається адресу наступного вузла й передає далі все ще запечатаний внутрішній пакет. Зрештою маркет відкриває останній конверт і бачить запит — але не початкового відправника.

Чому це важливо ще до входу

Конструкція з розподілом знань означає, що навіть якщо за одним із вузлів спостерігають, сторонній не зможе пов’язати ваш пристрій зі сторінкою Abacus, яку ви відкриваєте. Перший вузол знає, що ви до нього під’єдналися, але не знає, до чого ви зрештою отримаєте доступ. Останній вузол бачить пункт призначення, але не вашу особу чи місцеперебування.

Цей процес завершується ще до того, як відобразиться форма входу. До моменту, коли ви бачите поле для імені користувача чи капчу, коло вже побудовано, усі шари запечатано, а перший запит уже зробив щонайменше один повний перехід ланцюжком вузлів. Маркет ніколи не знає вашого пристрою; вузли ніколи не знають, який маркет ви відвідуєте.

Коли ваш пристрій відкриває Abacus Market через мережу Tor, він не обирає один-єдиний релей. Він будує тимчасовий ланцюг, зазвичай від охоронного релея через проміжний релей до вихідного релея. Той самий ланцюг може обслуговувати кілька хвилин активності, після чого його замінює свіжий ланцюг.

Вибір починається з локального списку релеїв, отриманого від серверів каталогів. Ваш клієнт Tor обирає релеї за прапорцями, як-от Guard, Fast і Stable, але він не питає Abacus Market, який маршрут використовувати. Клієнт будує шлях самостійно ще до того, як сайт взагалі побачить запит. На телефоні чи планшеті це відбувається всередині того самого браузерного клієнта Tor, а не в окремій фоновій службі.

Чому кожна ланка знає лише свого сусіда

Релею заборонено переглядати весь шлях. Перший релей розшифровує лише зовнішній шар, призначений для нього, і знаходить вказівку передати все ще зашифроване корисне навантаження другому релею. Другий релей робить те саме щодо третього. Саме тому один скомпрометований релей не може зіставити одночасно користувача та пункт призначення.

1. Пристрій отримує список релеївклієнт завантажує підписаний каталог доступних релеїв
2. Клієнт обирає вузли ланцюгавін вибирає релеї із сумісними прапорцями та будує шлях без відома сайту
3. Кожен релей отримує один шаркожна ланка розшифровує рівно стільки, щоб дізнатися наступну ланку та сеансовий ключ
4. Ланцюг стає готовимклієнт надсилає запит до onion-сервісу через установлений шлях
5. Нова активність може повторно використати або замінити ланцюгTor ротує ланцюги на основі тривалості життя та активності, а не настрою користувача

«Якщо мої дані загорнуті кілька разів, що насправді бачить кожен вузол?» — це питання ставлять більшість людей, щойно розуміють, що трафік не йде напряму до Abacus. Відповідь зводиться до того, як саме нашаровується шифрування, а не до одного великого прихованого пакета.

Уявіть це як три замкнені скриньки, вкладені одна в одну. Кожен вузол відкриває лише той замок, до якого має ключ. Перша скринька підказує першому вузлу, куди надіслати наступну. Друга скринька підказує другому вузлу наступну зупинку. Лише коли остання скринька досягає кінцевої точки, сам запит стає читабельним.

• Вхідний вузол бачить
• Середній вузол бачить
• Вихідний вузол бачить
• Abacus бачить

Саме через такий розподіл жоден окремий вузол не може одночасно пов’язати вас, ваш пристрій і сторінку, яку ви відкрили на Abacus. Вхідний вузол знає, хто під’єднується з вашої мережі. Вихідний вузол знає, до якого onion-сервісу звертаються. Вони не обмінюються цією інформацією, а середній вузол навмисно розриває зв’язок між ними.

В Abacus шлях ретрансляторів не перебудовується після кожного кліку. Робоче коло зазвичай залишається тим самим, поки ви входите в обліковий запис, відкриваєте сторінки продавців і повертаєтеся до кошика. Змінюється не ланцюг ретрансляторів, а кількість зашифрованих запитів, що проходять через нього, і обсяг ідентифікувальних деталей, які ці запити містять.

Чому стабільне коло допомагає під час оформлення

Abacus не вимагає нового кола для кроків ескроу, і на це є причина. Якби шлях змінювався між входом і оформленням, майданчик бачив би ту саму сесію, що надходить з іншим підписом кола. Така невідповідність могла б виглядати як захоплення облікового запису чи спроба викрадення сесії. Стабільне коло дозволяє майданчику пов’язувати дії з однією зашифрованою ідентичністю, не показуючи, звідки ця ідентичність походить.

На телефоні чи планшеті коло може здаватися повільнішим під час оформлення, бо клієнт обробляє більші зашифровані пакети через той самий шлях. Це не ознака компрометації; це накладні витрати на обгортання більшого обсягу даних через ті самі ретрансляційні вузли.

Маршрут, який ви проклали через три ретранслятори, приховує те, як ваш пристрій дістався до Abacus, але не приховує того, що відбувається на самому пристрої після завершення з’єднання. Уявіть цибулеву маршрутизацію як запечатаний конверт для подорожі: листоноша бачить тільки наступну поштову скриньку, а на вашому столі лишаються відбитки пальців, розірвана упаковка й записи. Таке ж розділення стосується кожної машини, яку ви використовуєте.

Що змінюється між комп’ютером, телефоном і планшетом

На комп’ютері чи ноутбуці найбезпечніша звичка — тримати Tor Browser окремо від повсякденних облікових записів. Робочий профіль, пов’язаний із вашим справжнім іменем, ніколи не повинен використовувати той самий обліковий запис користувача, що й відвідування. Якщо ця межа розмита, тимчасові файли браузера, дані розширень або звіти про збої можуть перейти з одного світу в інший.

Телефон менш поблажливий, оскільки система може зберігати знімки екрана, підказки клавіатури або резервні копії навіть тоді, коли вікно браузера вже закрите. Тому ставитися до телефона як до read-only пристрою чистіше, ніж входити в обліковий запис або вставляти деталі замовлення з буфера обміну.

Планшет часто перебуває між цими двома випадками: у нього більший екран, ніж у телефона, але він усе одно може синхронізувати повідомлення та фотографії через той самий обліковий запис, яким ви користуєтеся в особистому житті. Практичне правило те саме, що й для будь-якого допоміжного пристрою — не переносьте в сеанс облікові записи, пов’язані з вашою особою.

Перш ніж закривати з’єднання, відкривайте налаштування в about:config лише тоді, коли розумієте їх, і не встановлюйте пакунки розширень, які обіцяють «додаткову приватність». Більшість доповнень звужують відбиток вашого пристрою, а не розширюють його. Найчистіший наступний крок — звичайний профіль Tor Browser, без доповнень, з однією метою.